Шанування пам’яті святого праведного воїна Петра Запорожського

13 листопада Українська Православна Церква  відзначає пам’ ять святого праведного  воїна  Петра Запорожського  (Калнишевського). Глибокою вірою в Бога і вірністю присязі, яку приніс Запорізькому козацтву та своїй державі, характеризується все життя останнього кошового отамана Запорізької Січі. Потрапивши на Січ ще в юному віці, у 8 років, Калнишевський пройшов шлях від джури до найвищих посад у Війську Запорозькому. Відзначався своїм розумом та фізичною силою. Був військовим осавулом і відповідав за стан та організацію війська, потім суддею Війська Запорозького низового (1760р).  У 1762 р. обраний кошовим отаманом  і  протягом наступних 10 років (до ліквідації Січі Катериною ІІ у 1775) переобирався на цю посаду, підтверджуючи  повагу та довіру козаків. З ім’ям Петра Калнишевського пов’язано не тільки зведення церков в густонаселеній Гетьманщині, але і облаштування християнських храмів в степовій зоні Запоріжжя, а саме в нашій області, заселення його стараннями території  православним людом.  Колишній дячок Святопокровської церкви Переяслава Михайло Кафізма, за проханням  кошового отамана Калнишевського, був  переведений у 1766 р. до фортеці святої Єлисавети  на  посаду капельмейстера.

Коштом Калнишевського збудовано церкви: св. Трійці в с. Пустовійтівка ,де він народився, Покрови Пресвятої Богородиці в м. Ромни, Свято-Миколаївську в м. Сміле ; придбано багато церковної літератури, він фінансував чимало шкіл тощо.

Петро Калнишевський разом з Єлисаветою  Петрівною та братами Розумовськими  були меценатами  афонського скиту «Чорний Вир», заснованим в 1747р., послушники та ченці якого підбиралися із числа запорізьких казаків. Цей  скит називали «Духовним Запоріжжям». До нашого часу зберігся храм цієї старовинної козацької обителі, побудований в честь Різдва Пресвятої Богородиці. В храмі частково вціліли дерев’яні іконостаси з писаними на дошках іконами в стилі козацького бароко XVІІІ ст. Цей іконостас — рідкісний випадок збереження до наших днів у первісному вигляді характерних для Запорозької Січі стилю і манери оформлення козацьких храмів.

Слід відзначити виняткову  роль Петра Калнишевського в набутті і шануванні чудотворної «Новокайдакської» (Самарської) ікони Богородиці. Відомості про Запорізьку Скорботну Чудотворну ікони Божої Матері ми знаходимо в катеринославських єпархіальних відомостях від 15 вересня 1872 року, зібраних преосвященним Феодосієм єпископом Катеринославським і Таганрозьким (1871-1885рр).

Згідно з цими даними, Самарська ікона Божої Матері в Запорізькій Січі славилася знаменнями і чудесами з 1736 року. До теперішнього часу невідомо, ким і коли вона була написана, але дуже схожа на Охтирську ікону Божої Матері.

30 грудня 1772 року чудотворна ікона на гроші Петра Калнишевського була одягнена в срібний з золотом оклад, прикрашена перлами і сапфірами, чому в народі набула також назву «ікона Калнишевського».

4 червня 1775р. за схваленим планом ліквідації Запорозької Січі  100-тисячне військо під командуванням генерал-поручника Петра Текелія, повертаючися з війни з Османською імперією, обступило Січ, скориставшись тим, що Військо Запорозьке ще з цієї війни не повернулося. Не маючи сил боронитися  і  не бажаючи кровопролиття, Калнишевський змушений був здати фортецю без бою.

25 червня 1776 року Калнишевського  заарештовано і довічно заслано до Соловецького монастиря. Вся духовна сила християнської натури останнього запорізького кошового проявилася в смиренному і покірливому  прийнятті від Господа свого хреста в період Соловецького ув’язнення. Це були  моральні страждання людини, невинно звинуваченої, позбавленої  всіх цивільних прав і свобод, ув’язненої  протягом більше 25 років. Петро Калнишевський  був помилуваний за загальною амністією й отримав право на вільний вибір місця проживання. Добровільно  залишившись в монастирі і проживши ще два роки, він помер на 112 році життя 13 листопада (за старим стилем 31 жовтня1803 року. В останні роки свого життя на заощаджені гроші відремонтував свій каземат та купив Євангеліє вартістю 2435 карбованців і подарував його монастирю.

Останній кошовий отаман Запорізької Січі був похований на почесному місці – південному подвір’ї Спасо-Преображенського собору Соловецького монастиря , поруч з могилами видного державного і церковного діячів початку XVII століття Авраамія Паліцина і архімандрита Феодорита. Канонізація  останнього кошового отамана Запорізької Січі Українською Православною Церквою відбулася 12 листопада 2015р.

13 листопада, у багатьох православних монастирях і храмах України було звершено  Божественні Літургії та молебни на честь пам’яті праведного воїна  Петра Запорожського, а особливі торжества відбулися у місті Запоріжжі , в Благовіщенському соборному храмі  міста  святої праведної Єлисавети, матері Іоанна Хрестителя . Також відбувся святковий молебен, де лунали особливі молитви за мир на Україні, за злагоду і порозуміння в нашому народі, за наших захисників віри і Батьківщини.

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
НОВИНИPermalink

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Before you submit form:
Human test by Not Captcha