Молитовний покров

Ми просто йшли; у нас нема зерна неправди за собою.

(«Доля» Т. Г. Шевченко)

 

 

 

Кажуть, не встоїть місто без праведника, те ж саме стосується і окремого народу, і всього світу в цілому. Серед нас у часи страшного лихоліття на Україні, є прекрасні люди, що тихо Богу моляться і роблять невидиму Божу милість видимою завдяки своїй любові і простій наполегливій праці. Сюди ми можемо віднести як простих людей, що масово збирають допомогу на армію, так і солдатів, що віддають своє життя за ближніх. Напевно, по молитвах ось цих  праведників Божих стоїть ще Церква на нашій землі. Саме про цих людей я хотів би розповісти у  своїх міркуваннях.

В одному місті на Західній Україні зібралась невелика дружина на ту саму рать, що між братами ще з часів древньої Русі не вщухала. Як тоді, так і зараз її батюшки в дорогу благословляли. Священики зібрали все, що люди принесли, і поїхали за хлопцями молодими на полігон, де було місце військових зборів. А там їх привітали зовсім не оплесками, а сторожко спитали: «Вас що, сюди прислав Кирило?». Ось такі сьогодні реалії у відношенні людей до Церкви Христової. Що робити батюшкам у такому випадку, коли паства боїться пастирів? Поставали вони на коліна і почали просити прощення за байдужість, за все безумство наше, і за всіх православних: від Патріарха, до самих себе. Бо ж, може, тих хлопчаків, яких ще вчора причащали з рук матері, тепер проводять в останню путь? Хіба в такі хвилини доречні якісь інші слова крім «Простіть»?

Солдати, піднявши із землі своїх пастирів, просили благословити у дорогу. З ранку до пізнього вечора декілька православних священиків прийняли сповідь близько тисячі солдат. Вони боялись, плакали і каялись, і питали, чому не приходять до них батюшки їхньої рідної Церкви? Невже їм не дозволяють з Москви (не хочеться думати, що це правда)? А один воїн сказав: «У священиків з іншої церкви немає того, що є у вас, то ви приходьте і до тих, кого після нас сюди привезуть». Такі хвилини в житті виняткові, і вже через день солдати поринуть у мат, бруд і жорстокість, бо на війні нічого доброго немає. Але в серці все-таки залишиться відчуття, що ти людина, що у цьому всьому безбожному єхидстві пітьми навколо, тебе не покидає Бог.

Через декілька днів до одного з тих священиків-рибарів подзвонив солдат прямо із бліндажу: «Батюшка, нас тут одинадцять сидить, і страшно було до знемоги, але вночі майже всім приснився однаковий сон. Ніби поле бою, все встелене трупами, розділене надвоє широкою білою смугою – по праву сторону – те поле світле, а по ліву – в пітьмі. По світлій стороні ходить висока жінка у білому, покрита голубим покровом, і збирає світлі душі, а по темній — старезна відьма, що запихає в торбу темні душі. Вранці нам усім спокійно стало, та ми про вас згадали, і просимо, щоб ви розтлумачили, що те все значить». Священик відповів: «Дітки мої милі, то вас Матір Божа укріпила, щоб ви живими повернулись додому, щоб ви побачили, що велика милість Божа на тому, хто зі щирим серцем і зі смиренням віддає свою душу заради ближніх, як її віддав Господь, Котрий не впевнено й сміливо на Голгофу пішов, не по своєму бажанню, а коли Отець покликав. Коли людина має страх Божий перед боєм, то в бою Господь подасть дерзновення, укріпить. А та лінія не відділяє українців від росіян, а тих, хто пішов на брань із трепетом, як на хрест, від тих, кому вбивство приносить задоволення, хто на цьому заробляє гроші, хто одержимий пропагандою, ненавистю дише і називає це священною війною за Вітчизну чи, прости Господи, за православ’я. Такі люди є по обидва боки, у серце не заглянеш, але  Господь все те бачить, цінує намір і благословляє тих, хто вимушено вбиваючи, кається». Одкровення не потребує пояснень, тут сказано все і про всіх, і на віки вічні. Амінь.

 

Денис Таргонський, спеціально для військового церковного журналу «Віра і честь».

Поделиться в соц. сетях

Share to Facebook
Share to Google Buzz
Share to Google Plus
Share to LiveJournal
Share to MyWorld
Share to Odnoklassniki
Share to Yandex
НОВИНИPermalink

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Before you submit form:
Human test by Not Captcha